Статті КМЕіСГД (ДМетІ)
Permanent URI for this collection
ENG: Articles
Browse
Browsing Статті КМЕіСГД (ДМетІ) by Subject "ancient polis"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Античний поліс: інтеграційні процеси і спартанський злам(Інститут економіки та прогнозування НАН України, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2025) Тарасевич, Віктор МиколайовичUKR: Ця стаття продовжує цикл публікацій про універсумну еволюцію Давньогрецької субцивілізації Античної цивілізації та присвячена переважно соціально-економічній та інституційно-політичній характеристиці доцентрово-інтеграційних моделей Афінської архе та Пелопоннеського союзу. На відміну від Делоської симмахії з її переважно гетерархічними зв’язками, для розвиненої Афінської архе характерна переважно ієрархічно-синархічна модель інтеграції, загалом адекватна унітарно-федеративному державному устрою. Важливими доцентровими факторами стали універсумна міць Афін, досить розвинена опосередкована (торгово-ринкова) ускладнена проста кооперація між полісами, їхня відома інституційна та культур-на спільність. Саме в цей період були закладені досить значущі блоки у фундамент майбутніх міждержавних відносин – принцип суверенітету держави, начала (основи) міждержавного договірного права, порядок взаємного обміну цивільними правами, норми арбітражу, зачатки концепції нейтралітету та ін. Серед причин розпаду архе слід акцентувати егоїстичне використання владною державною групою Афін централізованого надлишкового, додаткового та необхідного продукту, що не забезпечувало реалізації об’єктивних загальносуспільних, синерго-суспільних, загальносоюзних та синерго-союзних інтересів. Використовуючи історичні особливості становлення Спарти, її родовій знаті вдалося успішно блокувати демократичні реформи афінського типу та зберегти олігархічний характер державної влади. Військово-мобілізаційний характер організації спартанської громади дозволяв владній групі частково реалізовувати загальносуспільні інтереси громадян у підтримці статус-кво у відносинах з неповноправними, проте не гарантував адекватної реалізації синерго-суспільних інтересів як відображення взаємодії інтересів різних кластерів поліса, а також загальносуспільних інтересів – спільних для всіх кластерів поліса, а не лише для кластерів громадян. Подібні процеси були характерні для більшості полісів Пелопоннеського союзу, що зумовило як гетерархічну модель його інтеграції, так і її нестійкість перед зовнішніми викликами.Item Класичний античний поліс: владна державна група і особливості обміну та привласнення об'єктів(Інститут економіки та прогнозування НАН України, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2023) Тарасевич, Віктор Миколайович; Лебедєва, Валентина КостянтинівнаUKR: Ця стаття продовжує цикл публікацій про універсумну еволюцію Давньогрецької субцивілізації Античної цивілізації та присвячена характеристиці будови та структури владної державної групи, особливостям обміну її сутнісних сил на сутнісні сили громадянської общини полісу, а також боротьби її акторів за привласнення централізованого надлишкового продукту і відповідних суперечностей. Становлення та розвиток полісної демократії уможливили входження у постійний склад владної державної групи представників різних соціальних кластерів та акторів різних форм привласнення об’єктів, значне ускладнення її складу та структури. Вона стає агрегованим актором змішаного суспільно-індивідуального привласнення, а складним мережевим взаємозв’язкам субакторів її традиційного, соціально-економічного та функціонального акторів переважно відповідає взаємодія відповідних форм привласнення об’єктів. Роль первинної рушійної сили еволюції владної державної групи виконують суперечності її соціально-економічних субакторів, перетвореною формою яких (суперечностей) виступають суперечності функціональних субакторів. Використання потенціалу трудової теорії вартості та загальної теорії цінності дозволило визначити умови та зміст еквівалентного та нееквівалентного обміну олюдненими та опредметненими сутнісними силами між владною державною групою та громадянською общиною поліса, а також загальносуспільну, синерго-суспільну, владно-власницьку та експлуататорську складові централізованого, надлишкового та необхідного продукту. Незважаючи на очевидний прогрес, владній державній групі не вдалося досягти рівня складності та самоорганізації, адекватного такій громадянській общини поліса, оскільки дієвість механізмів реалізації загальносуспільних та синерго-суспільних інтересів поступалася реалізації інтересів приватних, кланових та корпоративних.Item Класичний античний поліс: форми привласнення та соціальні кластери(Інститут економіки та прогнозування НАН України, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2023) Тарасевич, Віктор МиколайовичUKR: Ця стаття продовжує цикл публікацій про універсумну еволюцію античної цивілізації, її субцивілізацій та присвячена характеристиці соціально-економічної та соціальної структур класичного античного поліса, їх взаємозв’язків та суперечностей на прикладі Афін. Розглянуто зміни відносин влади-власності та ролі традиційних соціальних кластерів владної державної групи під впливом експансії демократичного інституційного порядку та зростання прошарку негромадян. Поразка династичних протоінститутів, конкуренція клановості та корпоративності, розвиток приватної власності громадян та демократичних процедур сприяли зміцненню особистого та колективного субакторів владної групи, її консолідації перед посиленням економічних позицій негромадян. Разом з тим колізія між владною групою як представником громадянської общини поліса та відносно відокремленою від неї організацією набуває нових якісних рис, у тому числі боротьби за перерозподіл централізованого надлишкового та необхідного продукту між субакторами владної групи та конвертації його частин з особисто-персонально-приватного корпоративно-кланово-колективного владно-власницького присвоєння у різні форми приватного привласнення членів владної групи. Виділено основні соціальні кластери класичного поліса (селяни, ремісники і торговці, аристократи, неродові багачі, наймані працівники, раби, громадянська община) та адекватні їм форми привласнення (особисто-кланове, кланово-приватне, кланово- та корпоративно-приватне, приватно та колективно-індивідуальне). Акцентовано увагу на між- та внутрішньокластерні суперечності з приводу привласнення надлишкового та необхідного продукту. Зроблено висновок про мережевий характер системи привласнення класичного поліса та доцільність її подальшого вивчення.