Статті КУГПІС
Permanent URI for this collection
ENG: Articles
Browse
Browsing Статті КУГПІС by Author "Слободянюк, Микола Анатолійович"
Now showing 1 - 9 of 9
Results Per Page
Sort Options
Item Антифашистський рух Опору в Україні крізь призму історичної антропології(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2017) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: Проаналізовано стан висвітлення іcmopiї антифашистського руху Опору в Україні через призму історичної антропології. Зазначено, що історична антропологія є одним з найперспективніших напрямів подальших досліджень з історії народної боротьби проти окупантів. Дослідження в цій галузі розпочали ще радянські іcmopuкu, які вивчали повсякденність, матеріально-технічне і медичне забезпечення, культурно-освітню діяльність в партизанських загонах. Їх справу продовжили сучасні вітчизняні науковці. Підкреслено, що у ХХ і ХХІ ст. зросло значення аудіовізуальної передачі інформації (кінематограф, телебачення, картографія, образотворче і плакатне мистецтво, фотографія). Виникла аудіовізуальна антропологія, в рамках якої історична реальність почала переосмислюватися з позицій аудіовізуального сприйняття. З'ясовано, що в Україні вже розпочалася активна розробка нового феномену. Об'єктами дослідницького інтересу вже стали пісенна творчість і антифашистський фольклор, фотодокументи, карти, бофони, нагороди, плакати, поштівки, ксилографії, передсмертні листи, графіті на тюремних стінах тощо. У рамках «антропологічного повороту» найкраще опрацьованими залшаються питання, пов'язані з діяльністю радянських партизанів та вояків УПА. Грунтовне висвітлення крізь призму історичної антропології Армії Крайової, єврейського Опору, цивільного спротиву залишається справою майбутнього.Item Деякі аспекти використання категоріально-понятійного апарату при вивченні історії руху Опору в Україні(Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2017) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: У статті здійснено спробу проаналізувати деякі елементи категоріально-понятійного апарату, який використовується сучасними українськими дослідниками при вивченні історії руху Опору в Україні. З‘ясовано, що після здобуття державної незалежності України, для позначення всього комплексу антифашистської боротьби в науковому середовищі поступово утвердився термін «рух Опору». Разом з тим, триває дискусія навколо використання таких категорій, як «антифашистський» та «антинацистський», «ОУН-УПА» та «ОУН і УПА». Доведено, що ці терміни необхідно використовувати паралельно, в залежності від поставлених дослідником завдань, а не протиставляти один одному.Item До питання про періодизацію антинацистського руху опору в Україні(Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільський, 2016) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: У статті розглядається проблема періодизації радянського руху Опору в Україні, а також антинацистського руху Опору в Україні загалом. Автор аналізує основні точки зору учених на періодизацію антинацистської боротьби, які склалися в історіографії. На думку дослідника, не можна погодитися з офіційно прийнятою в СРСР схемою періодизації радянського партизанського руху, яка відповідала загальній періодизації Великої Вітчизняної війни. Ця періодизація не враховує важливі чинники, які суттєво впливали на перебіг «малої війни». Найбільше уваги у статті приділяється виробленню та врахуванню критеріїв, які мають застосовуватися при розробці розгорнутої сучасної періодизації руху Опору або окремих його складових. Насамкінець, автор пропонує відповідний набір критеріїв та власну схему періодизації антинацистського руху Опору в Україні.Item До питання про періодизацію антинацистського руху опору в Україні (препринт)(Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільський, 2016) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: У статті розглядається проблема періодизації радянського руху Опору в Україні, а також антинацистського руху Опору в Україні загалом. Автор аналізує основні точки зору учених на періодизацію антинацистської боротьби, які склалися в історіографії. На думку дослідника, не можна погодитися з офіційно прийнятою в СРСР схемою періодизації радянського партизанського руху, яка відповідала загальній періодизації Великої Вітчизняної війни. Ця періодизація не враховує важливі чинники, які суттєво впливали на перебіг «малої війни». Найбільше уваги у статті приділяється виробленню та врахуванню критеріїв, які мають застосовуватися при розробці розгорнутої сучасної періодизації руху Опору або окремих його складових. Насамкінець, автор пропонує відповідний набір критеріїв та власну схему періодизації антинацистського руху Опору в Україні.Item Духовний спротив нацизму в Україні (1939–1944 рр.): історіографія проблеми(Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Київ, 2017) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: У статті здійснено спробу розкрити сутність та особливості розвитку історіографічного осмислення духовного спротиву нацистським окупантам на території України. Розкрито погляди радянських і сучасних українських науковців на різні аспекти досліджуваної проблеми. Окрему увагу приділено історіографії таких складників духовного спротиву, як антинацистський фольклор, протистояння Голокосту та релігійний спротив. Констатовано активізацію досліджень з цієї тематики в останні роки. Вказано на пріоритетні напрями подальших наукових пошуків.Item Партизанський рух у Південній Україні у 1943–1944 рр.(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара , Дніпро, 2017) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: Стаття присвячена завершальному етапу (1943–1944 рр.) розвитку радянського партизанського руху в Південній Україні. Цей регіон відрізняється відсутністю великих лісових масивів та наявністю великих промислових центрів. З огляду на це, пріоритетними там стали підпільні форми боротьби. Тим не менше, партизанські методи спротиву окупантам також доволі активно використовувалися. На основі аналізу широкого кола архівних документів центральних і обласних архівосховищ встановлено, що за своїми характеристиками завершальний етап розвитку партизанського руху суттєво відрізнявся від етапу початкового (1941–1942 рр.). Його особливостями стали відмінний механізм виникнення партизанських формувань, видозмінена тактика боротьби з окупантами. Зокрема, у 1943–1944 рр. партизанські загони формувалися внаслідок організаторської діяльності десантних груп, закинутих з «Великої землі», або підпільниками. З’ясовано, що активну діяльність вони розгортали при наближенні лінії фронту: нападали на окупаційні підрозділи та установи, здійснювали диверсійні акти, вели розвідку в інтересах Червоної армії. Видатною сторінкою руху Опору на півдні України стало Павлоградське повстання 1943 року. Загалом партизанський рух у Південній Україні зробив помітний внесок у вигнання нацистських окупантів з української землі.Item Психологічний мікроклімат радянського підпілля Києва (1941-1943рр.)(Кам’я нець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’я нець-Подільський, 2018) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: У статті здійснено спробу відтворити психологічний мікроклімат та особисті взаємини у середовищі радянських підпільників Києва у 1941-1943 рр. Підкреслено, що це дослідження дасть змогу краще розуміти ментальні особливості і мотивація, соціальні практики, повсякденність, моделі поведінки і стратегії виживання у підпільних організаціях і групах не тільки Києва, а й інших місцевостей України. Наголошено, що у питанні вивчення історії Другої світової війни в цілому та історії антинацистського руху Опору зокрема все більш актуальними і перспективними з наукової точки зору стають дослідження різноманітних аспектів, пов’язаних з історичною антропологією та історичною психологією. Розробка цього напряму започаткована істориками СРСР, однак заідеологізованість радянської науки обмежувала коло досліджуваних питань та впливала на об’єктивність їх висвітлення. Сучасні українські науковці суттєво розширили межі історико-антропологічних та історико-психологічних пошуків. Разом з тим, значне коло питань все ще залишається недостатньо опрацьованим. На основі широкого кола документів встановлено, що помилки у кадровій політиці, німецькі репресії, масові провали підпільних організацій, загальна атмосфера розгубленості і страху на тлі поразок Червоної армії призвели до проявів пасивності і прямої непокори, малодушності, зради, а також до напруженої, стресової психологічної атмосфери серед підпільників. Керівники підпільних організацій постійно стикалися з порушенням правил конспірації, несумлінним виконанням завдань, суперництвом і самовольством з боку підлеглих, особистими конфліктами членів організацій, плітками, змовами, пияцтвом, розпустою, злодійством і привласненням матеріальних цінностей. Часто саме особиста неприязнь і негативні моральні якості членів підпілля призводили до провалів. Разом з тим, одна і та ж людина в особистих відносинах могла показувати себе не з кращого боку, але в боротьбі з окупантами часто виявляла позитивні якості характеру. Незважаючи на численні приклади негативної поведінки підпільників, стали відомими чимало випадків їх стійкої і героїчної поведінки, любові до своєї Батьківщини.Item Стан і перспективи сучасної вітчизняної історіографії антифашистської боротьби ОУН-УПА(Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2017) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: У статті здійснено спробу проаналізувати стан висвітлення у сучасній українській історіографії антифашистської діяльності ОУН-УПА, а також визначити перспективні аспекти теми для майбутніх досліджень. Встановлено, що після здобуття державної незалежності України проблематика ОУН і УПА стала однією з найбільш популярних серед науковців. Більшість аспектів боротьби українських націоналістів проти окупантів висвітлена на належному науковому рівні. Водночас, проблематика, пов‟язана переважно зі східними та центральними регіонами України ще чекає на свого дослідника.Item Сучасна регіональна історіографія антифашистської боротьби ОУН-УПА(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2017) Слободянюк, Микола АнатолійовичUKR: Здійснено спробу проаналізуваmи стан висвітлення у сучасній регіональній історіографії антифашистської діяльності ОУН-УПА. Зазначено, що після здобуття державної незалежносmі України проблематика ОУН-УПА стала однією з найбільш популярних серед науковців. Фактографічну основу синтетичних праць з цієї тематики складають публікації краєзнавчого, локального характеру. З'ясовано, що найбільша увага регіональних дослідників була спрямована на основні центри активності українського національновизвольного руху: Волинь і Галичину. Більшість аспектів боротьби українськuх націоналістів проти окупантів у цих регіонах висвітлена на належному науковому рівні. Водночас, проблематика, пов'язана переважно зі східними та центральними регіонами України потребує подальших nошуків. Встановлено, що недостатньо опрацьованuмu залшиаються такі теми, як боротьба з окупантами оуюнівського підпілля у містах Галичини, Волині, Буковини і Закарпаття та у сільській місцевості Східної і Центральної України.