Ректорат УДУНТ
Permanent URI for this collectionhttps://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/19312
ENG: Rectorate of the USUST
Browse
Item Вплив режиму охолодження біоактивного скла на формування кристалічних фаз у фізіологічному середовищі(ННІ «Український державний хіміко-технологічний університет», Дніпро, 2025) Хоменко, Олена Сергіївна; Амеліна, О. А.; Зайчук, Олександр Вікторович; Прохоренко, І. О.; Сігунов, Олексій Олександрович; Македонська-Білих, О. М.; Шейкус, Антон РомановичUKR: Удосконалення методів виробництва біостекол дозволяє створювати матеріали з оптимальними характеристиками для застосування в імплантології, ортопедії та стоматології. Метою роботи було встановити вплив способу охолодження біоскла на його фазовий склад та біологічну активність. Біостекла одержували шляхом плавлення шихти однакового складу в корундових тиглях (50 мл) при температурі 13500C з подальшим охолодженням трьома способами: відливанням розплаву на нержавіючу термостійку плиту, у дистильовану воду та остиганням у тиглі разом із піччю. Результати показали, що вміст Al2O3 у біосклі може становити до 1,1 мас.% при швидкому охолодженні у дистильовану воду та до 2,6 мас.% при повільному охолодженні проби скла у тиглі протягом 12 годин. Біоскло, охолоджене на плиту або у дистильовану воду надане чистою аморфною фазою, тоді, як охолодження у тиглі приводить до формування кристалічної фази – комбеїту. Проби біоскла, отримані швидким охолодженням, здатні до активного розчинення у фізіологічному середовищі і утворення гідроксиапатиту, тоді як тривале охолодження біоскла у тиглі внаслідок наявності комбеїтової фази приводить до зниження здатності до розчинення і дуже повільного формування гідроксиапатиту. Практичне застосування способу охолодження біостекол залежить від їх призначення: для одержання біоактивних матеріалів з швидкою розчинністю і активним формуванням гідроксиапатиту доцільним є швидке охолодження у дистильовану воду; для більш інертних біостекол з домінуючими міцнісними характеристиками доцільно застосовувати повільне охолодження, але за умови контролю іонообмінних процесів між розплавом і тиглем, в якому варять скло.