Статті КФУ
Permanent URI for this collectionhttp://crust.ust.edu.ua/handle/123456789/12802
ENG: Articles
Browse
Item Доброчесність у гуманітарних студіях з огляду на християнську мораль(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, 2022) Кривчик, Геннадій Георгійович; Ляшенко (Накашидзе), Ірина СергіївнаUKR: Мета роботи – визначити якості гуманітарних наук, що забезпечують їх продуктивність і корисність для суспільства, сприяють покращенню життя людей, їх вдосконаленню. Теоретичний базис. Філософська проблема співвідношення науки і моралі у статті розглянута в нових ракурсах: по-перше, виділена царина гуманітарних наук, які мають певні сутнісні відмінності від фізико-математичних, технічних, природознавчих та інших «точних» наук; по-друге, продуктивність гуманітарних досліджень пов'язується з моральними аспектами, передусім з дотриманням норм Закону Божого. Для цього здійснено аналіз не тільки наукової літератури, але введено в науковий обіг (у даному контексті) низку біблейських оповідань зі Старого й Нового завітів. Наукова новизна. Здійснено спробу розпочати наукову дискусію щодо ролі гуманітарних наук в житті суспільства, ієрархії основних чеснот, яких зобов'язані дотримуватися вчені гуманітарного профілю й всі науковці загалом. Побіжно автори висловлюють власну думку щодо боротьби з академічним плагіатом, розмова про який останніми роками стала мейнстримом у науковому співтоваристві. Для обґрунтування предмету наукової розвідки подані у авторському трактуванні такі поняття, як мораль, християнська мораль, гуманітарні науки тощо. Висновки. Головне призначення гуманітарних наук – це формування чеснот, сумлінне служіння країні, працелюбність, дотримання конституції та законів держави, поважання прав і інтересів кожної людини, віра у верховенство права, в перемогу справедливості й добра над злом. З моральної точки зору в гуманітарній науці насамперед важливі чесність ученого, вміння протистояти спокусі підлаштовуватися проти своєї совісті під загальноприйнятий тренд або під волю влади заради вигоди і комфорту.Item Особливості пейзажної лірики Яра Славутича (на матеріалі циклу «Херсонські сонети»)(Уманський державний педагогічний інститут імені Павла Тичини, 2024) Ляшенко (Накашидзе), Ірина СергіївнаUKR: У статті досліджуються особливості пейзажної лірики Яра Славутича у циклі «Херсонські сонети». Виявлено, що основним образом циклу є степ як ознака малої батьківщини ліричного героя. Вимальовується опозиція чужина – батьківщина, що є одним із провідних мотивів лірики Яра Славутича. У сонетному циклі чітко виокреслюються всі пори року, на що вказують рослинні та тваринні образи. Серед найбільш уживаних тропів поета при змалюванні пейзажу – метафора, епітети, персоніфікація, літота.Item Своєрідність лірики Б. Олександріва(Міжрегіональна Академія управління персоналом, Київ, 2021) Ляшенко (Накашидзе), Ірина СергіївнаUKR: У 2021 р. виповнюється 100 років з дня народження Б. Олександріва – відомого україномовного поета з Канади. Його творчість є багатогранною, але в силу багатьох причин вона досі залишається малодослідженою в Україні. Метою статті є дослідження своєрідності поетичної творчості Б. Олександріва. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) визначення тематичної своєрідності ліричних творів поета; 2) дослідження наскрізних образів та мотивів; 3) визначення художніх засобів, що створюють авторський стиль поета. Наукова новизна. У статті виокремлюються як домінантні такі основні мотиви лірики Б. Олександріва, як туга за батьківщиною, самотність на чужині (у їх зв’язку яскраво простежується опозиція чужина-батьківщина). Національна тематика у віршах насамперед виражається через традиційні образи (степ, сонце, крила тощо), згадки про минуле народу. Поезії Б. Олександріва є емоційно і психологічно насиченими. Багато поезій Б. Олександріва належать до філософської лірики, де центральними мотивами є плин часу, приреченість людини, смерть. Як висновок у статті наголошується, що поетична спадщина Б. Олександріва тяжіє до неокласичного напрямку. Тематично вона цілком вписується у контекст української еміграційної поезії ХХ ст., має багато перегуків із творчістю митців-класиків материкової України (де центральною темою є саме тема батьківщини). Інтимній ліриці Б. Олександріва притаманні щирість, ніжність, витонченість, музичність і пісенність. Ознаками філософської лірики Б. Олександріва також є самозаглиблення, медитація, споглядання. Екзистенційності творам поета надає звернення і розкриття теми смерті. На жаль, через раптову смерть, поет так і не встиг повністю розкрити свій потенціал. Із проголошенням незалежності України ім’я Б. Олександріва повернулось на батьківщину. Його творчість є перспективною для подальших літературознавчих досліджень.